До того як Коріолан Сноу став символом холодної влади Капітолію, він був лише студентом із благородним прізвищем і значно менш благородним фінансовим становищем, яке тріщало по швах разом із післявоєнним Панемом. Десяті Голодні ігри ще не стали глянцевим телевізійним шоу. Вони радше нагадують жорстокий експеримент над суспільством, яке вчиться отримувати задоволення від контролю і страху. І саме в цьому хаосі Коріолан отримує шанс або піднятися, або зникнути разом зі своєю родиною. Його призначають ментором трибута з Дистрикту 12 — Люсі Ґрей Бейрд. Дівчини, яка не вписується в правила арени так само, як і самі правила ще не встигають за тим, що вона робить. Те, що починається як розрахунок і спроба використати систему, поступово перетворюється на щось значно небезпечніше: зв’язок, який важко назвати чесним, і ще важче — контрольованим. На тлі сирого Капітолію, що тільки формує свої механізми влади, народжується майбутня ідеологія страху. І чим далі заходить гра, тим чіткіше стає: деякі рішення не просто змінюють результат. Вони створюють людей, які потім змінюють цілі світи.