Друга книга з епопеї Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу» переносить нас у світ юнацьких почуттів і переживань. У центрі твору — перше кохання, дружба та розчарування, що позначають болісний, але невідворотний перехід від дитинства до зрілості. Пруст вплітає ліризм емоцій у філософський пошук екзистенційного сенсу, ведучи читача крізь лабіринти власної пам'яті й осмислення складнощів людських стосунків у французькому суспільстві початку ХХ століття.