На початку дев'яностих років родина Приходьків переживає крах стабільності. Закриття підприємства змушує батьків — Романа й Зоряну — розпочати трудову еміграцію: він виїжджає до Польщі, вона — до Москви. Підлітків Катрю й Тараса залишають під опікою бабусі Поліни Микитівни. З часом дітей охоплює бажання розпорядитися батьківськими грішми на власний розсуд. Бабусина сліпа любов не встигає захистити їх від помилок і розчарувань. Роман досліджує, як вітер перемін розривав сім'ї й як молодість, втративши якоріння, шукала собі шляху.