Четверта частина «Галицької саги» переносить читача у буремний період 1929–1934 років. Після повернення Юзефа Пілсудського до влади польська держава запровадила політику санації, що означала згортання демократії й посилення контролю. Українське населення відчуло це на собі через так звану пацифікацію — насильницьке умиротворення. У відповідь приходить новостворена Організація Українських Націоналістів з її терористичними акціями. Події розгортаються крізь призму долі мешканців села Перетин — від репресій аж до голоду на Великій Україні й приходу Гітлера до влади. Герої книги стають свідками історичних злетів і падінь, але лише деякі розуміють наслідки подій, що відбуваються. Тим часом виникає нова сила, здатна продовжити боротьбу.