Яромил з дитинства впевнений у своїй геніальності та прагне слави. Але він не може протистояти життєвим обставинам і гіперопіці матері. На сторінках цього роману прекрасне тісно сплітається з потворним, трагічне перетворюється на комічне, а шляхетні почуття виявляються цинічною зрадою. Твір досліджує неможливість розвитку творчості в тоталітарній системі та парадокси кохання, коли людина не в змозі залишитися вірною собі.