«Жінки, що біжать з вовками» — класична робота юнгіанського аналізу, у якій психоаналітикиня та фольклористка Клариса Пінкола Естес повертає читачкам утрачену частину жіночої психіки. Архетип, який вона називає Дикою Жінкою, — це інтуїтивна, тілесна, творча сила, що в кожній жінці з народження, але яку культура століттями привчала «приручувати», переймовтуватися й мовчати. Через дюжину народних казок, легенд і міфів — від «Синьої Бороди» до «Василіси Прекрасної» та «Сірого Вовка» — Естес показує, як давні сюжети розповідають про абсолютно сучасні речі: токсичні стосунки, повернення після втрати, перевизрівання, гнів, творчість, материнство, дружбу з тілом і смерть як ритуал, а не катастрофу. У кожному розділі казка стає мапою, а психоаналіз — компасом, що допомагає впізнати, де ми в ній зараз. Це книга, до якої повертаються роками — не зі звички, а тому, що з кожним новим етапом життя вона читається інакше. Для тих, хто шукає не порад «як стати кращою версією себе», а спосіб почути ту себе, яку довго не давали слухати.