«Занепад» («Дараkuron», 1946) — найвідоміше есе Сакаґучі Анґо, написане одразу по завершенні Другої світової війни. Бунтівник і філософ, один із членів літературної групи «Бурайха», Анґо обстоює парадоксальну тезу: повоєнна Японія, яку багато хто вважав занепалою й декадентською, насправді чесніша та людяніша за мілітаристську Японію, побудовану на ілюзіях бушідо й самопожертви. Серед руїн, бомбардувань і жорстокості він шукає справжню людську природу в найбуденніших речах — і доводить, що саме через «занепад» людина повертається до себе. Гострий, провокативний роздум про свободу, мораль і те, що означає бути людиною після катастрофи.