Знаковий есей, що став інтелектуальним маніфестом. Цей текст програмний і пророчий: він не лише поставив питання про ідентичність Центральної Європи, а й на десятиліття вперед задав етичний і культурний ракурс для розмови про розширення Європи, сенс інтеграції та гідність малих мов і націй. Написаний 1983 року, він проголошує: культура, а не географія чи політика, визначає приналежність до Заходу. Чехи, угорці, поляки — не сателіти Сходу, а живі голоси європейської цивілізації, тимчасово викрадені з її тіла. У часи, коли війна в центрі Європи знову ставить під сумнів межі цивілізацій і справжню вартість «європейської спільноти», Кундера говорить до нас із винятковою інтелектуальною ясністю.