Едіт Еґер потрапила до концтабору Аушвіц в юному віці, втратила батьків, але вижила разом із сестрою. Через довгі роки після звільнення вона емігрувала до Америки, де присвятила себе пошуку цілення від пережитої травми. У цій книзі вона розповідає про свої дні у концтаборі, про звільнення та складний шлях до відновлення, про роль психотерапевта і вцілілого Віктора Франкла у цьому процесі, а також про історії своїх пацієнтів, яким допомогла впоратися зі скрутами. Еґер переконує: від страждань ніхто не убереже, але кожен може обрати, залишатиметься він жертвою чи стане тим, хто вцілів. Це послання про надію для всіх, хто прагне звільнитися від болю й обмежень — чи то деструктивних відносин, чи власних переконань.