Роман бельгійського письменника Стефана Гертманса, написаний на основі щоденників його дідуся Урбана Мартіна. Коли розпочалася Перша світова війна, Урбан був ще молодим — щойно закінчив військову школу та працював на заводі, але в серці зберігав мрії художника. У книзі переплітаються спогади про дитинство, жахіття війни та глибоке кохання на все життя. Гертманс створив документальну розповідь про долю людини, що пережила епоху катастроф, використовуючи щоденникові записи як основу для глибокого дослідження людської пам'яті й любові. Книга здобула Фламандську премію за літературу та престижну Нідерландську премію АКО.