1949 рік став поворотною точкою для мільйонів китайців, які тікали від громадянської війни разом із урядом на Тайвань, сподіваючись на тимчасовий притулок. Шістдесят років потому Лон Їнтай, донька мігрантів з материка, намагається відновити це трагічне минуле через історію своєї родини, інтерв'ю та мемуари очевидців. За допомогою методу усної історії авторка розмовляє з ветеранами, політиками, інтелектуалами й селянами обох берегів протоки, збираючи фрагменти людських доль, щоб звернути увагу на екзистенційні та моральні дилеми покоління вигнанців. На тлі тайванського колоніального минулого книга торкається питань національної ідентичності та китайського націоналізму — погляд, через який вона була заборонена в КНР.