Джордж Орвелл залишив кар'єру в британській поліції та намислено вибрав життя на дні суспільства. Спочатку в Парижі, потім у Лондоні він працював посудником, ночував у подвалах і дружив з жебраками й бідняками. Ця автобіографічна повість — свідчення його спроби зрозуміти світ тих, кого суспільство відштовхує. Орвелл показує голод, холод і принизливість безневинної бідності у багатих містах не як екзотику, а як реальність, невидиму для більшості. Книга разом із тим не позбавлена гумору й людяності. Це перший великий твір письменника, де він уперше підписався псевдонімом «Джордж Орвелл».