Василь Симоненко — український поет-шістдесятник, який пішов із життя у неповних 28 років, але встиг стати голосом цілого покоління. Його вірші стали маніфестом українського опору 1960—1970-х років. За життя видана лише одна збірка, але його творчість негайно завоювала популярність і любов читачів. Головна тема його поезії — безмежна любов до України та її народу, що органічно продовжує шевченківські традиції. Лише в незалежній Україні твори Симоненка вийшли повністю, без цензурних обмежень. У 1995-му йому посмертно присуджена Державна премія України імені Т. Шевченка. До цієї книги включено поезії з авторських збірок, що вийшли за його життя та після смерті: вірші, поеми, сонети, балади, казки, байки й новели. Кожен твір витримав випробування часом і залишається актуальним.