
Тарас Прохасько знову не написав обіцяний роман, але створив щось не менш цікаве — серію текстів, де рефлексія стає частиною сюжету. Автор роздумує про звичайні речі: балкони й фіранки, світло й камені, гойдалки й туалети, фільмозйомку в Карпатах, формулу щастя. Але головне не в темах — це особлива оповідна манера, де думки не записуються зі сторінки часу, а народжуються прямо в момент висловлювання. Не есеї й не нариси, а справжні оповідання, де філософія живе в діалозі з дійсністю.

Оцінка читачів
Поки немає оцінок
Тарас Прохасько знову не написав обіцяний роман, але створив щось не менш цікаве — серію текстів, де рефлексія стає частиною сюжету. Автор роздумує про звичайні речі: балкони й фіранки, світло й камені, гойдалки й туалети, фільмозйомку в Карпатах, формулу щастя. Але головне не в темах — це особлива оповідна манера, де думки не записуються зі сторінки часу, а народжуються прямо в момент висловлювання. Не есеї й не нариси, а справжні оповідання, де філософія живе в діалозі з дійсністю.