Павел Решка переосмислює власне життя на сторінках цієї незвичної книги — щоденника дорослішання, де минулі nota benes засяють новими фарбами під денним світлом. Автор розповідає про реальні події й людей, але не як у репортажі — радше як в автобіографічному романі з кільцевою композицією і прихованими цитатами. Сюжет розгортається від зачарування до розчарування: здавалося, що Росія може стати демократичною країною, здавалося, що там існує опозиція, здавалося, що російська культура велична й гуманістична. Виявилося, що це лише ілюзії, які розсипаються в порох. Книга потребує від автора мужності й щирості перед самим собою.