Солодка Даруся» — роман Марії Матіос, що вийшов 2004 року і став одним із найпомітніших явищ в українській літературі доби Незалежності. У центрі історії — жінка на ім'я Даруся, яка живе самотньо у гірському буковинському селі Черемошне. Односельці вважають її дивною: вона майже не говорить, мучиться від нападів головного болю, і лише добросусідська участь рятує її від цілковитої самотності. Чому саме її прозвали Солодкою — і що насправді криється за її мовчанням — роман розкриває поступово, з наростаючою силою. Матіос веде читача крізь кілька часових пластів: від сірих радянських 1970-х — углиб минулого, до довоєнних і воєнних років, коли Захід України опинився під радянською окупацією. Там, у минулому, живе інша історія — про молоде кохання, про родину, яка намагалася вберегти своє маленьке щастя від великої історії. Та машина радянського терору не залишає місця для особистого. Це роман про те, як травма передається крізь покоління, як мовчання може бути одночасно і захистом, і вироком. Написаний густою, майже поетичною мовою з буковинським колоритом, він читається як трагедія в античному розумінні — невідворотна і щемка. Не дарма французькі критики порівнювали стиль Матіос саме з античною драматургією. Роман перекладено багатьма мовами світу й визнано далеко за межами України.