Повість про моральний занепад людини у радянську епоху. Кость Горобенко — колишній український націоналіст, який отримав партійний квиток, але так і не став справжнім більшовиком. Розривається між українськими коренями та наказом режиму, він намагається викорінити всі цінності, що суперечать комунізму. Герой реквізує майно, доносить партії, але продовжує розмовляти рідною мовою й ховає вилучені речі вдома. Щоб довести однопартійцям свою відданість та позбутися емпатії — останньої перешкоди на шляху до справжнього більшовика — Кость має наважитися на вбивство. Антоненко-Давидович розкриває внутрішню трагедію людини, яка втрачає саму себе в змаганні відповідати системі, поєднуючи сатиричну гостроту з щемким трагізмом.