Єрусалим, 1099 рік. Місто чекає на штурм хрестоносців, і мешканці — християни, юдеї та мусульмани — востаннє збираються разом, щоб поставити запитання таємничому мудрецеві, якого називають Коптом. Замість порад щодо оборони вони питають про те, що насправді важить: про любов і страх, самотність і поразку, вірність, красу та сенс життя. Його відповіді, нібито записані того вечора й знайдені багато століть потому, складаються в тиху книгу-роздум про те, як гідно жити перед обличчям втрати. У властивій Коельйо притчевій манері «Рукопис, знайдений в Аккрі» перетворює переддень катастрофи на джерело мудрості й надії.