За останні роки відбувся значний прогрес у навчанні виживанню та технологіям, однак під час катастроф, як і раніше, чимало людей швидко гинуть. Як вижити під час катастрофи? Чому так багато людей гинуть, хоча могли б врятуватися? Як деяким людям вдається вижити в надзвичайно складних умовах, іноді після місяців або років важких випробувань? У своїй книзі під назвою «Психологія виживання» Джон Ліч намагається відповісти на ці запитання, розглядаючи психологію людського виживання і те, як групи й окремі особи поводяться до, під час і після подій, що становлять загрозу життю. У ній розглядаються як короткострокові, так і довгострокові аспекти виживання, а також психологічні наслідки голоду, спраги, холоду, спеки, скупченості, ізоляції, втоми й позбавлення сну. Суть цієї роботи зводиться до визначення принципів надання першої психологічної допомоги для використання в польових умовах. При написанні цієї книги, задуманої як абетка з виживання, були використані матеріали з багатьох різноманітних джерел: з власного досвіду автора, отриманого у ворожому середовищі, включно з пустелею, Арктикою, Полярною зоною, а також понад і під хвилями, на великій висоті, у печерах і військовому середовищі, під час низки офіційних курсів з виживання як для військових, так і цивільних; з його власних польових і лабораторних досліджень; з робіт інших наукових дослідників, авторів і журналістів; від персоналу аварійно-рятувальних служб, інженерів-конструкторів, працівників сфери психічного здоров’я, поліцейських і військовослужбовців та насамперед з особистих розповідей тих, хто вижив — обох статей, різного віку і різних національностей, які протягом багатьох років дозволяли автору опитувати їх, офіційно і неформально, з метою кращого розуміння психології виживання. Джон Ліч — запрошений старший науковий співробітник з психології виживання в Дослідницькій групі екстремальних середовищ (Університет Портсмута). Він має ступінь бакалавра з відзнакою з психології (Лондонський університет) та ступінь доктора філософії з прикладної нейрокогніції (Ланкастерський університет), де він став викладачем, а згодом директором досліджень з когнітивної психології. Його наукові дослідження стосуються когнітивних та нейрокогнітивних аспектів виживання, поведінки людини в екстремальних ситуаціях і, зокрема, процесу, в якому люди гинуть під примусом без причини.