Есеї про те, як живуть українці під час повномасштабного вторгнення. Автор фіксує першорічні хроніки — від дня нападу, очима документаліста й художника слова. У центрі книги історія його батьків, які опинилися в окупованій Бучі й втратили дім. Михед пише про особисте й суспільне водночас: як змінилися люди, на що стали реагувати болісно, які речі вже не можна переживати так, як раніше. Це щоденник великого горя й спостережень, який намагається вловити те, що важко передати словами. До тексту додані малюнки за матеріалами фотошоденника автора.