Томас Мур — колишній чернець, психотерапевт у юнгіанській традиції, який повертає до сучасної мови ту частину людського досвіду, яку ми звикли віддавати або релігії, або психіатрії, — душу. Не як духовну сутність, не як метафору, а як вимір, у якому ми проживаємо красу, втрату, кохання, тугу, спогади, тіло й щоденні дрібниці. Мур показує, як те, що ми звикли вважати «проблемами» — депресія, заздрість, нудьга, пристрасть, неспокій, — насправді часто є проявами незадоволених душевних потреб, а не симптомами, які треба заглушити. Він пише про те, що означає піклуватися про душу в роботі, у домі, у тілі, у стосунках, у самоті, у мистецтві, у щоденних ритуалах. Книга не дає інструкцій, бо для душі їх немає — натомість пропонує іншу оптику, у якій життя стає тоншим, повільнішим і насиченішим. Для тих, хто вже добре знає мову терапії, але відчуває, що чогось у ній бракує.