Історія панича Трушка Халявського, нащадка козацької старшини, який розчарований у житті й втік у спогади про вільнішу молодість. Він одружився, але не знаходить задоволення в родинній рутині — усе здається йому гіршим, ніж було раніше. Через долю цього персонажа Квітка-Основ'яненко висміює псевдошляхетність українського дворянства XVIII–XIX століть, що прикривало свою моральну деградацію імпозантною фасадою. З гротеском і іронією письменник розкриває духовне падіння еліти, забуту про національну ідентичність, і утверджує значущість освіти та людської гідності.