У пустелі Нью-Мехіко 16 липня 1945 р. таємно підірвали першу атомну бомбу. Вражений руйнівною силою свого творіння, Дж. Роберт Оппенгеймер, керівник Мангеттенського проєкту, відтоді затявся боротися проти розробки водневої бомби та не допустити ядерної війни. Утім, подальші випробування зброї масового ураження на містах Хіросіма й Нагасакі звели нанівець усі його старання. Оппенгеймера підозрювали в тому, що він комуніст і шпигун СРСР. Він зазнав утисків і переслідувань з боку ФБР і мусив полишити будь-яку громадську діяльність. Його приватне життя так само зазнало втручань: його телефон прослуховували, дружину Роберта виставляли запійною п’яничкою, а йому приписували низку позашлюбних стосунків і з жінками, і з чоловіками. І так само, як створення атомної бомби знищило Оппенгеймера як науковця і публічну персону, ще жахливіша бомба знищила його тіло й розум. І цю бомбу він утримував у собі до останньої хвилини, намагаючись не допустити тепер уже індивідуальної катастрофи. Лише 1963 р. президент Кеннеді реабілітував його, і завдяки цьому постать Оппенгеймера набула іншого значення для усього світу. Книга «Оппенгеймер. Тріумф і трагедія американського Прометея» є втіленням 30 років інтерв’ю з родиною, друзями й колегами Оппенгеймера, пошуків у файлах ФБР, результатів аналізу записів промов і допитів, знахідок приватних документів. Скрупульозна біографія, у якій означено засадничі для наукового світу й історії загалом віхи життя найвідомішого вченого свого покоління, однієї зі знакових постатей ХХ ст., для якої тріумф і трагедія міцно переплелися гордієвим вузлом.