Суцільна верліброва історія, розповідана одним довгим подихом про кордони, які ми впізнаємо і готові захищати — бо вони, у свою чергу, охороняють нас цим самим упізнанням. Поезія про те, як жити зі своїми шрамами, про самотність серед рідних, про металевий запах зброї вночі. Про повітря, насичене часом, і про мову, що піднімає боль на язику й піднебінні, коли раптово ковтаєш її справжню.