Кеті тридцять років. Вона виросла в елітному інтернаті Гейлшем — ізольованому світі без батьків, де дітей готували до єдиної мети: стати донорами органів. Тепер, готуючись до першої пожертви як опікун інших донорів, вона згадує своє дитинство — драматичну дружбу з Рут і Томмі, їхні змагання й взаємну прив'язаність. У цьому світі люди не можуть мати дітей, а після кількох пожертв вважаються вичерпаними. У школі діти малюють, і їхні картини відправляють у таємничу галерею, яку вони ніколи не бачать. Чому школа одержима мистецтвом? Що насправді лежить в основі їхної освіти? Моторошність роману криється не у жахливих сценах, а у спокійній покорі героїв, які приймають свою долю. Глибоко розроблений світ розкриває себе поступово, розплутуючи мережу таємниць, що оточують життя донорів.