Збірка оповідань про трагічні долі українців, яких захопила російсько-українська війна. Валерій Пузік записує реальні історії з деокупованих територій — про мирних жителів та воїнів, про спробу повернути нормальне життя серед руїн, про дітей, які не мали бачити жахів, і про воєнних, для яких побачене залишиться навіки. Без метафор і пафосу автор фіксує стани, емоції й розмови маленьких людей у великій історії, щоб запечатати свідчення про присутність України у світовій пам'яті.