Дев'ять прозових історій та тридцять віршів про одне місто, його персонажів і їхні життя. Герої переходять із розповіді в розповідь, а потім — у вірші. Жадан пише про Вавилон крізь призму питань про кохання й смерть, про людей, що борються бути почутими й збагнутими. На сторінках книги — хроніка вуличних конфліктів і повсякденних пристрастей, філософські відступи й вишукані метафори, специфічний гумор та фантастичні образи. Історії про освідчення й зради, втечі й повернення, ніжність і жорстокість.