Хрусталина чекала на слово «Мам!» років п'ять. Коли вагітність не настала, вона з чоловіком усиновили тримісячне немовля. Позаду — лікарні та заздрість до матерів з візочками. Попереду — радість. Але романтичні мрії про материнство розбиваються об реальність. Героїня вчиться піклуватися дитиною, боротися з непривітністю суспільства, лікарів та міста, непристосованого для немовлят, перебудовувати шлюб і миритися зі змінами в собі. Роман змальовує трансформацію стосунків матері й дитини — з болем, іронією й щирістю. Написана на основі досвіду авторки, книга розповідає про те, що стати мамою передусім означає почути саму себе.