Маржан Сатрапі розповідає про життя одного з найвідоміших іранських музикантів, котрий грав на тарі. У листопаді 1955 року Нассер Алі Хан, двоюрідний дідусь авторки, розбиває свій улюблений інструмент і не знаходить йому гідної заміни. З розбитим серцем він вирішує, що життя більше не варте уваги, і лягає до ліжка, відмовляючись від світу. Комікс чарує складністю та винахідливістю — авторка тасує минуле, теперішнє й майбутнє, як картяр, створюючи одну зі своїх найбагатошаровіших історій. Прості, але потужні малюнки поєднуються з точною прозою, де Сатрапі виступає одночасно письменницею, фольклористкою та внучатою племінницею.