Навесні 1953 року Геннадія Петровича, колишнього офіцера держбезпеки, засуджують за статтею 58 і відправляють до ГУЛАГу. У «столипінському» вагоні, на етапі до місця призначення, він несподівано починає співати «Ще не вмерла України ні слава, ні воля» — пісню, яку коли-то навчився в Закарпатті під час таємної роботи. Чи справді він став українським патріотом, чи це звичайна гра для виживання перед обличчям невідомого майбутнього? Роман поєднує історичну атмосферу радянської системи з інтимною історією людини, розривної між двома світами.