Дев'ятирічний Еміль з мамою переїжджають на далекий північний край, де намагаються почати нове життя. Але його мати, учителька Ольга, щоранку прокидається без пам'яті про себе — наслідок непереборного горя від втрати старшого сина. Еміль стає її єдиною ниткою до світу, повторюючи щодня розповідь про те, хто вона й хто він. З переїздом реальність навколо них насичується дивом й неможливим. Крізь зв'язок матері й сина, скандинавської міфології та магічного світу роман досліджує, як дитина справляється з самотністю, коли дорослий не в змозі її захистити. Павлюк щемко розповідає про вину, травму та міцність пошуку рідного у темряві втрати.