Збірка оповідань Андрія Любки, де кожну історію можна прочитати окремо, але разом вони складають портрет самотності як життєвого досвіду. Покинуті люди, ревнощі, юні душі та ті, хто живе спогадами — персонажі цієї книги опиняються на межі відчаю. Вони шукають своє місце для туги, свою приватну кімнату, де можна укритися від світу. Автор розглядає самотність не як негатив, а як природний людський стан, якому кожен знаходить своє пояснення.