Дев'яносторічна бабуся Стефанія самотужки виховує двох онуків — Лежка й Ринку. Разом вони крокують крізь повсякденні випробування, питання та радості, які пов'язані одною ниткою — бабусиною любов'ю та обійманнями. За розповідями старшої жінки розгортається її власна історія: від дівочої Стефцеї часів німецької окупації через закохану дружину й до вдови, що знайшла сенс життя у внуках. Це книга про те, як турбота й прощення можуть залікувати душу, а обійми стають безпечною гаванню від страху й смутку.