Василь Стефаник — видатний український письменник-реаліст, котрий довів, що новела може бути глибокою й трагічною, як жодна інша форма. У цій збірці — його твори про селян Покуття, які опиняються в екстремальних ситуаціях: від самотності старості до неминучості розлуки з рідним краєм. Письменник не просто розповідає про страждання — він переживає їх разом з персонажами, використовуючи покутський діалект, щоб передати автентичність їхніх голосів. Книга включає новели про трагедію зайвих ротів у бідних родинах, про еміграцію за океан на межі двох століть. Кожен твір — це болюча рана, відкрита авторською совістю.