Щоденник австрійського письменника Франца Кафки охоплює період від 1913 до 1923 року — часи розмислів про відчуження, самотність і страх перед самогубством. На його сторінках розгортаються роздуми про виснажливу службову роботу, яка дає прожиток, але душить творчість; занотовуються літературні задуми та начерки оповідань, що спадали письменникові на думку. Кафка записує спостереження про Першу світову війну, мобілізацію і крах Австрійської імперії — все це крізь призму глибокої самотності та безнадії. Свідчення внутрішнього світу генія, який боровся з власними демонами й намагався знайти сенс у літературі.