Збірка з 17 трагедій давньогрецького драматурга Евріпіда, який переосмислює античні міфи крізь призму людських страждань, помсти й моральних конфліктів. На відміну від своїх попередників, автор ставить у центр історій не богів, а простих людей зі складними душевними переживаннями. Серед творів — знакові п'єси «Медея», «Гекуба» й «Орест», які глибоко досліджують психологічні аспекти трагізму. Евріпід порушує питання про становище жінок у суспільстві, ставить під сумнів етичні норми й традиції своєї епохи. Його монологи глибоко філософські, а фінали часто непередбачувані. Твори залишаються фундаментом світової трагедії й спонукають до рефлексій навіть сучасних читачів.