Роман іспанського письменника Вісенте Бласко Ібаньєса, написаний у Парижі під час Першої світової війни. Історія двох родин — французької та німецької, — що опиняються в протилежних таборах, розривається надвоє силами війни. Через образи чотирьох вершників Апокаліпсиса — мору, війни, голоду й смерті — автор малює портрет світу, роздертого людством. Роман розповідає про людські емоції під час катастрофи: невіру в можливість війни, приголомшення перших днів, наступну ейфорію й біль розчарування, коли стає зрозуміло, чим справді обертається конфлікт. Для українського читача книга несподівано актуальна й близька.