Володимир Килинич повертається до Чернівців — міста, яке його надихає і хвилює. На цей раз автор обрав форму легких, дотепних есеїв, у яких розкриває життя міста та його мешканців крізь призму іронії і спостережливості. Діалоги, філософські замітки, гостре слово про сучасність — все це складається в єдиний портрет Чернівців, які змінюються, але залишаються близькими авторові. Килинич шукає в пам'яті й у сьогоденні цілісний образ міста, розповідаючи про нього з гумором, теплотою і критичним оком до реальності.