Експериментальний роман німецького письменника Альфреда Дебліна про життя у Берліні 1920-х років. У центрі сюжету — Франц Біберкопф, звичайна людина, яка намагається знайти своє місце у великому місті. Деблін використовує авангардну техніку письма: колаж, потік свідомості та автентичну мову вулиці без традиційної літературної обробки. Результат — дивовижний зліпок епохи, наповнений різноманітними персонажами, епізодами та голосами Берліна. Вважається одним із найважливіших творів німецької прози XX століття.