Павло Белянський, режисер і воїн ЗСУ, написав автобіографічний роман про три покоління своєї родини в селищі Шахти №9 поблизу Алчевська. Книга — це мозаїка оповідань про людей Донеччини від початку ХХ століття до наших днів. Герої живуть між війнами, борються з долею, але не вміють висловити свою любов — вона пробивається крізь рядки тендітна й невтомна, як квітка крізь асфальт. Автор пише правдиво й подекуди дуже відверто, але з щемкою ніжністю. Це не про війну, а про людяність, яка сильніша за смерть, про менталітет землі, що сама стає дієвою особою в книзі.